О, Україно ! Сонячні простори.

Давно люблю я цей трудящий край.

Люблю усе: твої лани і гори,

І рік твоїх шумливий водограй.

Тобі скажу: хвала одвічна мові,

Бо в ній себе ми завжди віднайдем.

Вона, як пісня, виникла з любові,

Я.к спадщину безцінну збережем !

Ще є земля – це ще одна святиня.

Вона в труді загартувала нас.

Вона у серці і в душі єдина

В думках до неї линемо весь час.

Земля вкраїнська щедра і багата.

Стотонний колос – ось її врожай.

Для мене сонце лагідне, як мати.

Я тут щаслива, Україно знай !

Я.кі прекрасні зорі – дар природи.

Найкращі самоцвіти – серед них.

Нам не дістати з неба тої вроди

Частіше б зорі падали до ніг !

Десь соловей співає на калині

Замріяну мелодію п*янку.

Чи є щось краще тут, на Україні,

Ніж мирне небо в зорянім вінку?!