Відродження

До серця не допущена печаль

Зронила пелюстки сухого болю.

Дощ знову полірує неба сталь.

Ідуть на сповідь ранки сивочолі.

У них зима, схилившись над чолом,

Замрієно співає колискову,

І засинає все чарівним сномЕ

Яа знов веду з самотністю розмову.

аа а

Яа хочу змін ! Скоріше б до весни!

Пригніченість торує шлях у душу.

Мені обридли ці дешеві сни.

Я повноту життя пізнати мушу !

аа

Державо вільна ! Скільки ще оков

Ятрять твою дрімаючу свідомість.

Написано вже безліч передмов,

Але ні кроку уперед натомістьЕ

аа

Минулого уславленого тінь Ц

Я к докір сонцю, що сьогодні сходить.

Коли ж здійсниться мрія поколінь,

Й нам час Богдана нового народить?

аа

О Україно, земле дорога !

Оце твій час. Послухай голос долі,

Зроби свій вибір, доки є снага,

І слава знов засяє в ореолі.

аа

Знов стрепенеться полум*я свічі,

Кров молоду відродження збунтує;

І ми Ц нового щастя сіячі

Зведемо Храм, що цілий світ здивує !

аа

Духовності прозоре джерело,

Не помутніле за часи зневіри,

Ударить пружно, змивши бруд і зло,

І снів дешевих полотнище сіре.